У гідравлічних і пневматичних системах плавна робота і точне керування завжди є основними вимогами. Традиційні вимикаючі клапани можуть досягати лише бінарного керування «повністю відкрито/повністю закрито», чого недостатньо для задоволення вимог сучасної промисловості щодо складних траєкторій руху, багатоступеневого регулювання тиску та ефективного використання енергії. Поява пропорційних клапанів заповнює цю технологічну прогалину - завдяки лінійному перетворенню електричних сигналів у гідравлічні чи пневматичні параметри вони наділяють промислове обладнання здатністю «гнучкого керування», стаючи найважливішим мостом, що з’єднує електричне керування та механічну дію.
До появи пропорційних клапанів логіка керування гідравлічними системами була надзвичайно простою: коли на електромагнітний клапан подано напругу, масляний контур був повністю відкритий, а привод рухався з максимальною швидкістю; при знеструмленні замикався масляний контур, і рух різко припинявся. Цей метод управління застосовувався в ранніх промислових сценаріях, але в міру того, як виробництво стало більш точним і інтелектуальним, його обмеження ставали все більш очевидними. Наприклад, машини для лиття під тиском вимагають плавного переходу швидкості впорскування розплавленого пластику від повільного старту до високошвидкісного наповнення, тоді як клапани ввімкнення/вимкнення можуть лише імітувати «псевдобезперервне» керування шляхом частого вмикання/вимкнення, що призводить до коливань швидкості та збільшення кількості дефектів продукції.